В эпосах, священных писаниях, преданиях и сказках различных народов часто упоминается о таинственном "языке птиц", который понимали герои этих преданий и сказок. Название явно символично, и значение, придаваемое знанию этого наречия как прерогативе высокого посвящения, не позволяет понимать его буквально.
Герои-победители дракона, как, например, Зигфрид нордического предания, понимали «язык птиц», и победа над драконом своим следствием имеет даруемое бессмертие. А стяжание бессмертия по сути своей подразумевает воссоединение с Божественным.
В Евангельской притче в этом смысле говорится о "птицах небесных", расположившихся на ветвях дерева – дерева, которое олицетворяет Божественную Жизнь. Действительно, птицы часто выступают символами ангелов, и потому «язык птиц» мы можем называть также и "языком ангельским", образом которого в человеческом мире является ритмизированная речь. Адам, как сказано в одном Священном писании, в бытность свою в земном Раю говорил стихами, то есть ритмизованной речью, которая передавала ему "ангелическое озарение"… именно, потому на "науке о ритме» основываются все практики вхождения в высшее состояние сознания. Присмотритесь как молются в наше время евреи у «стены плача», и вы поймете, что это не пустые слова. Вот почему и Священные Книги написаны ритмизированным языком, который, очевидно, есть нечто отличное от обыкновенных «стихов», но по изначальной сути должен рассматриваться как непосредственно передающий, также, "ангелическое озарение".
Впрочем, поэзия изначально тоже не была той суетной «литературой», которой она сделалась вследствие вырождения в нисходящем движении человечества, и обладала подлинно Божественной природой. Следы ее можно обнаружить еще в западной классической античности, где поэзия еще именовалась "языком Богов". По-латыни стихи назывались carmina, и название это соотносилось с их использованием в ритуалах. Потому что слово carmen идентично санскритскому Karma, которое здесь следует брать в его особом значении "ритуального действия", а сам поэт, истолкователь "священного языка", сквозь который брезжил Божественный Глагол, именовался votes, что характеризовало его как существо, одаренное вдохновением в некотором роде пророческим.
Этих нескольких указаний достаточно, чтобы понять, что как не правы насмехающиеся над сказками, в которых идет речь о "языке птиц". Очень легко и просто высокомерно третировать как «предрассудки» все, чего не понимают. Но древние – они-то хорошо знали, что они хотели сказать, прибегая к символическому языку. Подлинным «предрассудком» является лишь пережившее «самое себя», то есть, – "мертвая буква". Но и этот остаток не так уж ничтожен, потому что Дух, который «дышит, где хочет и когда хочет», всегда может оживотворить символы и вернуть им, вместе с утраченным ими смыслом, полноту их первоначальной силы.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
(Дух, который «дышит, где хочет и когда хочет», всегда может оживотворить символы и вернуть им, вместе с утраченным ими смыслом, полноту их первоначальной силы.)
Это ПРАВИЛЬНЛ!!!
Ирина Крамаренко
2011-02-28 13:51:52
Дух, который «дышит, где хочет и когда хочет», всегда может оживотворить символы и вернуть им, вместе с утраченным ими смыслом, полноту их первоначальной силы....
и это ДА,ДА,ДА.... Комментарий автора: Вы, услышали... всё не зря.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.